Дилема дешевого «лайна»
Цікаве продовження вийшло по моєму огляду нових закупівель «Державного оператору тилу».
Знайомий воїн ЗСУ зацікавився історією по бронежилетам. Мовляв, 6% коливання ціни – то фігня. Головне – хто постачальник. Я кажу, що це той самий «Темп-3000» (це монополіст ще з часів Порошенка).
Воїна аж порвало, «пизда» і «лайно», мовляв є українські виробники з дорожчою, але кращою продукцією (див скрін переписки).
А я зі свого боку згадав, що «Темп-3000» відмовився закривати всю потребу Міноборони в броніках.
Тож пішов до експерта, який краще від мене розуміється на закупівлях товарів для Міноборони. І ось що з’ясувалось.
У інших українських виробників ціна справді набагато вища. «Темп» сам робить плити, інші купують в іноземних виробників якісніші по вазі/кулепробиваємості, але дорожчі. У них виходить 35-38 тисяч за бронежилет. І навіть якщо їх притиснути – нижче 33 не опустяться. А у Темпа – 26 тисяч, і вони офіційно задовольняють нинішнім технічним вимогам військових.
При цьому вони справді не можуть закрити всю потребу ЗСУ по обсягам. Тобто дорожчі конкуренти мають або знизити свою якість (однак вони фізично цього не можуть зробити, бо купують дорожчі плити), або для них треба підняти закупівельну ціну.
Але як тільки Міноборони підніме ціну у півтора рази – хтось відразу побіжить в ДБР розказувати, що це нанесення збитків в особливо крупних, і вообще це ч5 ст 191, по якій навіть НАБУ може встати зі стільця.
Тобто маємо класичну дилему про баланс «ціна-якість». Купувати дешеве лайно чи дорогущі якісні речі? Першого буде багато, другого мало. Хоча здається в нинішніх обставинах це вже і не має зупиняти, бо менш якісного вже не вистачає – монополіст очевидно не тягне обсяги.
І це мені живо нагадало аналогічну історію, як один виробник дешевих автомобілів «швидкої» монополізував мільярдний ринок України за останні три роки. Фісталь фарширує машини найдешевшим у світі медобладнанням з відповідною якістю, тому легко виграє по ціні будь-які цінові тендери. Встановленню повної монополії заважали деякі замовники, які прописували свої технічні завдання під якісніші-дорожчі бренди. І тому він протягнув зміни в урядові правила закупівель, по яким жодна лікарня не може купувати швидкі на свій розсуд. А коли київський замовник спробував все-таки встановити свої вимоги – отримав візит силовиків і судову заборону це робити. Більше того, уряд додав ще й офіційну заборону встановлювати лікарям свої вимоги до машин, тепер вони мають купувати за найнижчими стандартами, опрацьованим в одному держпідприємстві при МОЗі.
Так, я розумію, що ми не настільки багаті, щоб дизайн «пікселя» нам робили у Армані, а броніки для всіх були б найлегшого і найякіснішого кевлару. І «швидких» мерседесів на всіх ми не можемо купити. Але чи настільки ми дурні, щоб опуститись до закупівель тільки найдешевшого лайна? Дешеве часто вбиває. Або в «швидкій» не довезуть через паршивий апарат, або бронік пропустить осколок.
ЗІ. Я ні в якому разі не є арбітром у визначенні якості бронежилетів «Темп-3000».
Але.
Точно розумію, що до вторгнення там крутили сумашедші маржі через іноземні «прокладки» – поставки «Корсарів» Міноборони на повному серйозі замовляли через європейські фірми, що дозволяло офіційно виводити гроші за кордон.
Також знаю, що співзасновником є один зі смотрящих «Укрзалізниці» порошенківських часів.
Також відомо, що йде суд щодо «вбивчої» якості їхніх бронежилетів, і йде так, що я не здивуюсь, якщо справа ДБР розвалиться.
Також я брав участь у кількох зборах на бронежилети для бійців ЗСУ, і жоден з них не замовляв «Корсар» – всі «чомусь» обирали дорожчі вироби.
Тобто з контексту я розумію обурення воїна, який написав мені в лічку «пізда» і «лайно». І є враження, що лишати цю справу у стані «як є» – не можна. Бо навіть виробник найдешевшого відмовляється закривати потребу військових. Догрались у монополію.
Блог від: Юрій Ніколов
